Зажди!
Моя найбільшая тревого,
і руки терпкі і дощі,
все стерпиш ти й заради Бога,
не залишай мене, не йди!!!
Тебе стрічаю я так рідко,
не бачу сна й коли мети,
та здивувавшись раз й помітно,
не хочеться без тебе йти..
Моя маленька мрійна сила,
що духу додає, весни,
ти стримувати завжди вміла,
і приголомшувала вмить.
Тобі не знайдеться імення,
Ти- дивна річ, ти чаро-сни,
напевно звешся ти натхненням,
а може й маришся мені..
Моя завжди
© Copyright: Юлиана Солод, 2012
Свидетельство о публикации №112112000637
Свидетельство о публикации №112112000637
Рецензии