Пiсня коханiй

У житті так буває, коли кохання розквітає.
Коли енергія тепла нас обох обгортає.
Коли серця обох разом у такт б’ються.
Коли обоє від радості дзвінко сміються.
Наше кохання загоїть рани сердець.
І ми с тобою разом підемо під вінець.
По житті разом будемо вже йти.
У цей світ радість цю нести.

Ти кохана, ніжна, мила.
Наче пісня солов’їна.
Ти любов одна моя.
Без тебе вже не зможу я.
Кохання наше нас лікує.
І серце наше не сумує.

Пам’ятаєш у житті було всяке.
І кохання якесь таке ніяка.
Та доля нас обох звела.
Подарувавши нам ті два крила.
Я тебе одну страсно так цілую.
Наше спільне життя малюю.
Я наше майбутнє бачу спільне.
Як наше дитя для нас привітне.
Я бачу посмішку на устах твоїх.
Як ти засинаєш на руках моїх.

Ти кохана, ніжна, мила.
Наче пісня солов’їна.
Ти любов одна моя.
Без тебе вже не зможу я.
Кохання наше нас лікує.
І серце наше не сумує.

Хочеться мені тебе обійняти.
Ніжно одну тебе зацілувати.
На руки просто так підняти.
І ніколи тебе не відпускати.
А просто до небес взяти піднести.
І з тобою далі духовно так рости.
Адже злилися воєдино дві душі.
Які ніколи вже не будуть самі.
Два серця стали одним цілим.
Для всього світу таким милим.

Ти кохана, ніжна, мила.
Наче пісня солов’їна.
Ти любов одна моя.
Без тебе вже не зможу я.
Кохання наше нас лікує.
І серце наше не сумує.

Ось ми разом вже по житті йдемо.
Щастя у світ прекрасний цей несемо.
Посмішками засіваємо ми усіх.
Та даруємо людям лише сміх.
Ти знаєш, люба, таке буває дуже рідко.
Та кохання наше лунає дуже дзвінко.
І весь світ нас обох вітає.
Та Господь благословляє.
Я ж дарую тобі усе що у світі є.
Та придумаю ще щось нове.

Ти кохана, ніжна, мила.
Наче пісня солов’їна.
Ти любов одна моя.
Без тебе вже не зможу я.
Кохання наше нас лікує.
І серце наше не сумує.