Іду сліпа як ніч, холодна й темна.
Не чую навіть що співають небеса.
Напитись хочу дуже, та даремно.
Ковтаю сіль, то ж сльози не роса...
Іду сама, нема нікого- тиша...
Прислухаюсь до тиші, Боже ж мій!
Вона ж кричить, та так що й вуха свище.
Кричить, волає, наче рветься в бій!
Ніхто не чує- бо не вміють слухати.
Та й я не чую- бо придумала сама.
Руками сильно затулю я вуха.
І хай кричить дарма, дарма, дарма...
Коли прокинусь, бачу день вітається.
Немає темряви, з'явились голоси.
Пташки співають, люди прокидаються.
Я в сад свій вийду і нап'юсь роси.
2004р.
Жахливий сон
© Copyright: Яна Ковалева, 2012
Свидетельство о публикации №112112010241
Свидетельство о публикации №112112010241
Рецензии
досить незвичний в1рш для 11-ти рок1в,коли в такому в1ц1 так пишуть,про дещо можна задуматись.
Макат Нехошет 05.12.2012 20:05 • Заявить о нарушении
Макат Нехошет 05.12.2012 20:05 • Заявить о нарушении
Спасибо большое! Мне в детстве всегда говорили что у меня не детские стихи.Я очень рада что вы оценили, мне очень приятно!С благодарностью Яна!
Яна Ковалева 05.12.2012 21:17 Заявить о нарушении
Яна Ковалева 05.12.2012 21:17 Заявить о нарушении