Три тополi

                Три тополі  біля хати,
                Посадила моя мати.
                І у  кожноі тополі,
                Загадала  нашу долю.
            
                Пролетіло літ багато,
                А они все біля хати.
                То шумлять,то зеленіють,
                Наче мамина  надія.

                Вже тепер та перша, з краю,
                Нахилилась засихае.
                Чому?-вітерець питае-
                Бо років багато маю.
          
                А від тої в середині,
                тільки пень жовтіе нині.
                Вітерець не запитае,
                Бо тополі вже немае.

                А ту  третю, що край хати
                Він не може запитати,
                Бо вона часу немае.
                Про щось з Богом  розмовляе...
               
                Три сестри,  як три тополі,
                Три надії і три долі.