Гіркувато-солодкий присмак нагадав про наш поцілунок. Лід потріскував в моєму келесі Мартіні, залишаючи на ньому досить дивний, кривий візерунок.
Я як завжди гадала до чого це, та, про що натякає доля.
Ти ж далеко десь посміхнувся, відчуваючи усе. Так, я знову у твоїй волі.
Та чи на довго? Може пляшка закінчиться й я забуду знов твої руки,
Може лід розтане скоро, й забере усі запахи й звуки. Знаєш, мене важко втримати поруч, а вже так далеко на відстані... Ти ж не маг, чарівник, чудотворець, щоб зламати мої істини.
веч рн й спогад
© Copyright: Соломия Зоринская, 2012
Свидетельство о публикации №112111808709
Свидетельство о публикации №112111808709
Рецензии
