Як стиглі яблука, зривалися слова
І розбивались вщент… Боліла голова
Від мармурових стін, що поміж нами, –
Крокуємо нарізними стежками…
Дай, Боже, сил фортецю ту здолати,
А, може, у житті не можна мати
Здійсненні мрії – легкі, золоті,
Коли з коханням разом у житті…
Коли не маєш, – пестиш любу мрію,
Отримаєш бажане – холод віє,
І огортають серце чорні хвилі,
Любов – найважча праця... Неспочилі
Тут ми удвох – із ранку до зорі
Любові нашої блаженні трударі…
Як стиглi яблука, зривалися слова...
© Copyright: Виктория Тимашова, 2012
Свидетельство о публикации №112111702848
Свидетельство о публикации №112111702848
Рецензии
Прекрасний сонет, люба Вікусе! Поздоровляю! З ніжністю Марго
"ріллЯ" - наголос на "Я"
""сумнІ"- наголос на "І" (можна "суму хвилі"
Може... -
....найважча праця - неспочилі
Тут ми удвох - із ранку...
Але - справа авторська!
Маргарита Метелецкая 17.11.2012 13:02 • Заявить о нарушении
"ріллЯ" - наголос на "Я"
""сумнІ"- наголос на "І" (можна "суму хвилі"
Може... -
....найважча праця - неспочилі
Тут ми удвох - із ранку...
Але - справа авторська!
Маргарита Метелецкая 17.11.2012 13:02 • Заявить о нарушении