Ти марно молишся богам,
Які сміються над тобою,
Ганебний камінь не впаде
На злидні, що жирують в купі.
Себе найвище підіймають,
Прийнявши келих коньяку,
Гвалтують власну мертву матір,
Що цвях тримає у руці.
Коли антихрист за спиною,
Хапає черево пусте,
Де слиз заповнює кімнати
Там на кайданах гріх століть.
Хитає бідне покоління,
Що від крихтини скаженіє,
Вливає в вену страх і біль
Між мертвими шукає правди.
Бажає здивувати світ,
Блискучим, світлим діамантом,
Що тоне у крові людей,
І липне до грудей прокляття.
А я давно уже згорів,
Лиш попіл з вітром тіло носить,
Де між розібраних могил,
Широкий хрест стоїть убогий.
Йому похиляться старі,
Коли останні гіркі сльози,
Омиють рани і рубці,
Прийде прощення навіки.
Ти марно молишся богам
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2012
Свидетельство о публикации №112111501235
Свидетельство о публикации №112111501235
Рецензии
Без звичної рими, але - мороз по шкірі. Дякую.
Александр Никонов 24.11.2012 22:21 • Заявить о нарушении
Александр Никонов 24.11.2012 22:21 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.