Вже вечір теплим синім плащиком
Закутує поля, будинки, сад...
А сонце, попрощавшись, квачиком
Фарбує у рожеве небеса.
Скрізь тиша, наче все тут вимерло,
Навшпиньки ходять тіні ліхтарів,
А місяць то пірне, то винирне,
Із темних хмар, як жар із димарів.
Шепоче стиха зірці зіронька:
– Чому нема весняних солов"їв?
Чом милий не цілує вустонька,
Так ніжно, так, як тільки він умів.
Безсонна ніч моя аж до світання...
– Прощай – сказав він і пішов з дощем,
В душі печаль... моя любов остання
Буяла квітом пишних хризантем.
Любов остання
© Copyright: Валентина Козачук, 2012
Свидетельство о публикации №112111305990
Свидетельство о публикации №112111305990
Рецензии
И пусть оставшаяся любовь не вянет, а цветёт букетом хризантем. Спасибо, дорогая. Не читала, а пела.
Надежда Абалмасова 09.09.2017 02:00 • Заявить о нарушении
Надежда Абалмасова 09.09.2017 02:00 • Заявить о нарушении
Наденька, как мне радостно, послушать бы ещё Ваше исполнение!!!
Счастья Вам!
Валентина Козачук 09.09.2017 19:56 Заявить о нарушении
Счастья Вам!
Валентина Козачук 09.09.2017 19:56 Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.