Ганна Осадко про Божий мир...

              Ганна Осадко

           ...про Божий мир...

     Мне нравится думать, что прямо сейчс, в это время,
     пока я жду перерыв на обед, клацая на клавиатуре,
     где-то на этой планете происходит столько всего:
     рождаются дети -
     и, раскинувши руки, лежат уставшие роженицы,
     а их красные лона закрываются как тюльпаны,
     Старики умирают -
     и им не горько, не больно, не страшно,
     просто снег их головы осыпает -
     неизменно рождественский, пухлый.
     Ласточки небо сшивают, пронизывая тучи
     серебряными иголками в клювиках;
     тихо растут эквалипты - им-то спешить нЕкуда,
     Дым из старой трубы кашляет над полониной*),
     пугает овечек...
     А Бог берёт их нА руки - каждую-каждую беленькую,
     укачивает и говорит им:
    "Не бойтесь..."

    
                *   *   *
             


              про Божий свiт

               Ганна Осадко

Мені подобається думати,  що просто зараз, у цей от час,
коли я клямцаю на клаві, чекаючи обідньої перерви,
десь на цій планетці відбувається стільки всього:
народжуються діти –
і втомлені породіллі лежать, розкинувши руки,
і їхні червоні лона закриваються, ніби тюльпани;
помирають старі –
і  їм вже не страшно, не гірко, не боляче,
бо сніг сипле на їхні голови –
пухкий і незмінно різдвяний.
Ластівки зашивають небо, ширяючи попід хмарами
Зі срібними голочками у дзьобах;
Тихо ростуть евкаліпти – їм нікуди поспішати;
Дим зі старого комина кашляє над полониною,
Овечок лякає…
А Бог бере їх на руці – кожну-кожнісіньку-білу,
і люляє,
І «не бійтеся» каже…


© Copyright: Ганна Осадко, 2011
Свидетельство о публикации №11112305005