Додолу падає наш хрест,
Довіра, віра і прощення,
Лиш дурість, що з'їдає біль
Між правдою по колу ходить.
Лишає в душах бруд і пил,
Лахміття тягне за собою,
Я вже схиляюся до тих,
Які душею у безодні.
Рахують кожен день часи,
Коли обрушиться нещастя,
Переламають все що є,
Сміються в мене за спиною.
А на грудях, як кайдани,
Видніються глибокі рани,
Не відступити в бік ніяк,
Бо далі там холодна яма.
В якій збирається народ,
І серце моє бідне плаче,
Коли на голову впаде,
Широкий хрест невдачі.
Психiчно хворе поколiння
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2012
Свидетельство о публикации №112111100903
Свидетельство о публикации №112111100903
Рецензии
Чому б заголовки не винести на сторінку, так зручніше для читача.
З повагою
Михаил Бордонос 16.11.2012 13:31 • Заявить о нарушении
З повагою
Михаил Бордонос 16.11.2012 13:31 • Заявить о нарушении
