Пам’ятаю як падав сніг
На розкриті мої долоні.
Осипав мене всю до ніг,
Я була у його полоні.
Потім танув і пропадав,
Залишивши мене саму.
І ледь чутно з собою гукав
В білосніжну холодну зиму.
А я тихо за ним ішла,
Я летіла не чувши ніг.
Що, скажи, я в тобі знайшла?
Ти холодний, неначе сніг.
Осипаєш ти всю мене,
Білим снігом ти осипаєш.
Та лиш тільки зима мине,
Розтаєш і водою стікаєш.
Пропадаєш на весну всю,
Усе літо і осінь цілу.
Я ненавиджу зиму цю,
Бо зимою тебе зустріла…
А ти бережно обіймав,
Осипаючи снігом плечі.
Потім знову мене кидав
У останній зимовий вечір.
***
© Copyright: Инна Бессараб, 2012
Свидетельство о публикации №112110906272
Свидетельство о публикации №112110906272
Рецензии