Намисто днів нанизане на нитку із життя –
Яскраво блиснуло і розірвалось знову.
Чому ж Ви друзі, йдете в небуття???
Хочу сказати… та не зірватись слову.
Так оніміло моє тіло і моя душа,
І занімілі спогади в мені блукають.
Дитинство в них, в них все моє життя…
Про те ще й досі ЛивадИ співають.
Тримаю міцно руку у твоїй руці,
Хай подумки, ти маєш те відчути.
А думи чорні, як старі ченці
Про нитки порвані, вже не дадуть забути.
Я як колись, скажу тобі про все…
Про що я мріяла і що вже не здійсниться…
Вслід за тобою по старім шосе,
Моя душа осиротіла мчиться .
Памятi Слiпченко В
© Copyright: Галина Недашковская, 2012
Свидетельство о публикации №112110902540
Свидетельство о публикации №112110902540
Рецензии