Коли вночі я прокидаюсь,
Перед очима ти стоїш,
Робити що, уже не знаю,
Тебе забути як скоріш?
Моя душа із тіла рветься,
До тебе хоче полетіти,
А розум, наче воїн б'ється,
Цьому щоб запобігти.
Від цих постійних поривань
Я, наче, навпіл розриваюсь,
Вже не витримую страждань,
І ні на що не сподіваюсь.
Лиш одного тепер жадаю,
Душевний спокій віднайти,
Все рівно, в пекло, чи до раю,
За ним усюди буду йти.
У пекло, чи до раю
© Copyright: Эрик Дрэйвен, 2012
Свидетельство о публикации №112110901232
Свидетельство о публикации №112110901232
Рецензии
