Конечно, свадьба будет!.. Из Елены Каминской

                http://www.stihi.ru/2012/11/04/7845
                Перевод с украинского


Нет, нет, конечно, свадьба будет,
И гости созваны давно.
Конфеты разместят на блюде,
Средь них засветится зерно.

Столы украсят рушниками,
И на иконах пусть видны.
Своими вышила руками
Свою любовь ещё с весны!

Вплетала в нитки понемногу,
Под кольца клала оберег.
Рушник, что стелется под ноги, –
Тот удался ей лучше всех.

На нём цветочки и колосья,
И лебединой песни лёт.
И у подруг совета спросит,
Но и своё в узор внесёт.

Залюбовалась…но сердечко
Затрепыхалось: вышел час!
Взошёл любимый на крылечко,
И светлый месяц не погас…

Он плыл следами их историй:
Тропа мечтаний, где вода,
И где в воде качались зори,
Чтоб им вернуться вновь сюда.

Здесь место встречи, счастья - струи,
Клубочек слов и улей снов,
Тут первый нежный поцелуй их –
Для девичьей души вино.

Цветы о нём не позабыли –
Цвели всё лето, каждый миг.
Какие ароматы плыли…
Струна любви сплотила их!

И с неба музыка прольётся,
И  двое – на рушник, поверх:
Две розы, лебеди и кольца -
Любовь, сплетённая навек.

Всё-всё, чего душа желает…
Колола пальцы – не беда!
И скрипка нежно заиграет,
Подхватит счастья смех – дуда!


Оригинал:

Ні,  ні,  весілля,  звісно,  буде,
гостей  запрошено  давно,
Лежать  цукерочки  у  вазі, 
між  ними  світиться  зерно.

Столи  прикрасять  рушниками,
і  на  іконах  теж  вони.
Як  вишивала,  як  плекала
свою  любов  іще  з  весни!

Вплітала  нитками  надію, 
а  під  обручки  оберіг,
А  той,  що  стелиться  під  ноги, 
чомусь  їй  вдався  краще  всіх,

На  ньому  квіти  і  колосся, 
і  лебедина  пісня  є.
Вона  взяла  зразок  у  подруг,
та  привнесла  в  рушник  своє.

Як  милувалась,  вправні  ручки,
ще  б  вишивала,  але  -  час,
Чекає  милий  коло ганку,
і  світлий  місяць  ще  не  згас.

Він  бачив  все:  знайомство,  річку,
мрійливу  стежку  до  води,
І  як  в  воді  ховали  зорі, 
щоб  повернутись  знов  сюди,

Тут  їхнє  місце,  їхня  сповідь,
клубочок  слів  і  вулик  снів,
Тут  перший  ніжний  поцілунок, 
дівочу  душу  він  відкрив

Та  посадив  у  серці  квіти, 
цвіли  все  літо,  кожну  мить
Приємні  пахощі  летіли,
струна  любові  так  дзвенить!

Той  день  прийде,  музик  покличуть,
і  стануть  двоє  на  рушник,
На  ньому  Лебеді,  Обручки,
Кохання  ниткою  на  вік,

Усе,  чого  душа  бажає, 
колола  пальці  - не  біда,
Заграє   скрипка  їм  весільну,
підхопить  щастя  сміх – дуда!