Бутафор я

                Передмова до Бутафорії

Єзуїт Маккіавелі сказав : «Ціль виправдовує засоби» і його прихильники різали, вбивали, четвертували – аби досягнути цілі. А німецький філософ Гегель сказав: «Ціль визначає засоби». Різниця всього в одному слові, а вираз набув протилежного змісту. Засуджувати більшовиків, Леніна, Сталіна за розкулачення , за «ГУЛАГ», за смерті мільйонів своїх співвітчизників і в той же час вирізати сім’ї тих самих більшовиків, вішати і вбивати їх дітей. А чим же тоді бандерівці відрізнялись від НКВДістів? А нічим! Тільки назвами. Цілі в них були різні, а засоби однакові. Ніяка золота воля і незалежність, отримана ціною життя сотень тисяч людей, не може бути виправдана. А навіть і ціною одної людини. Така воля і незалежність нікому не потрібні. Ви кажете, що Бандера власноруч вбив, чи організував успішний замах лиш на міністра закордонних справ Польщі Броніслава Пєрацького? Можливо. Але керував вбивцями і писав для них програми. А це лиш збільшує його вину перед польським та українським народами. І в концтабір він потрапив тому, що вийшов з покори у фашистів. Він там не сидів, а відсиджувався. Інформація отримана мною, не з радянських підручників, в них «совєти» про Бандеру нічого не писали, не робили йому такої честі. Правду мені розповів мій розкулачений дід –  Григорій Максимович. Якби люди затвердили звання «Антигероя» - то Бандера, безперечно, був би його достойний.               

                Бутафорія

                Ющенко Бандері дав звання Героя,
                Не самому, звісно, той давно вже вбитий!
                А отримав почесті зимньою порою –
                Внук охайно вдягнутий, вибритий і вмитий!
                Не важлива сама суть – більше, ніж ідея,
                Він же за свободу, незалежність, волю!
                І не схожий, аж ніяк він на прохіндея,
                І відстоював до смерті - українську долю!
                Ні, не вірно братці – всі ми вибираємо,
                Треба було Ющенка вибрати нам знову!
                То дарма, що трохи ми – щось недоїдаємо –
                Але ж файно знаємо – українську мову!
                Нам би його вибрати, ще на пару років,
                Він тоді б прославив нас, аж на всю планету!
                Нам тоді б з мораллю – не було мороки,
                Він тоді б Героя дав – Августо Піночету!
                А чого б і ні, для нас – той хороший приклад,
                Він в державі будував всім життя прекрасне!
                Як і наш Бандера – мав красивий  вигляд,
                Обіцяв, що кане в літу їх буття нещасне!
                То пусте, що трохи вбив, трохи перевішав,
                Майте ж на увазі – благородні цілі!
                То ніщо, що катував – світ же не збіднішав,
                Та й те все було не в нас, а в якомусь Чілі!
                Воля в руках дурня – дуже страшна зброя,
                Можна всіх на волю – можна і за грати!
                Ющенко б і Гітлеру дав звання Героя,
                Добре ж, що не треба – в когось, щось питати!
                А чого б Адольфа не нагородити?
                Мирової ж волі він хотів арійцям!
                Хто був проти цього – ті були бандити –
                Дати право він хотів – жити тільки німцям!
                Може й нас залишив би – в себе у лакеях,
                Дав би в «Нахтігалі» право «працювати»!
                Вже ж набрались досвіду – німці на євреях,
                Та й Бандері встигли, досвід передати!
                З двох сторін зійшлися люди під горою.
                Одні нападають - інші захищають!
                Тільки одні вбивці, а другі Герої –
                Але ті і другі на війні вмирають!
                З того боку німці, та Степан Бандера,
                А з цього радянські – стрінулись в  двобої!
                Марс з одного боку, з другого Венера,
                Любі друзі – Ющенко, Ющенко з якої?

                Григорій Трудний                2 березня   2010 р.