блаженим конвоєм слідує рожеве листя під сивим небом.
за ним крокуютьступають всі лихі думки,
ширпотребом
вивалюючись на завалену кленовим листям
мостову.
стирають валентність хмар, зірок,
христовим походом сметаючи
гранітову
покрову.
-
ти знаєш,
де щастя?
листя журавлями летить по небу,
колами вигартовує вісімку, яка впала,
нещасна.
а я на ній стою. поперек вітру, поперек всього цього конвою.
іскристим
бенгальским вогником
на ній стою,
барвистою.
я тут. я кажу, побігли за мною,
журавлі з рожевих листів підтримують мене
за
зап'ястя,
і я лечу.
по
полуколам
вісімки, яка впала.
яка
ніколі
не закінчиться.
-
цей листопад
пахне
м'яким
щастям.
м яке щастя
© Copyright: Агата Овл, 2012
Свидетельство о публикации №112110709173
Свидетельство о публикации №112110709173
Рецензии