контрабасне лю
руда сльота
раменами рам
з гардин
не тінь
а душа
з кута
в протоки зайшла
судин
легені
вітрила слів
тамують в пориві
ґніт
світ свічкою
не згорів
невменно звучить
в мені
невкладистий
невпрогорт
невпору
невпоспіх теж
цей тихий
палій аорт
зусюди
наносить меж
обличчя
нап’ялить він
і кольору
нажене
ми з вікнами
візаві
за ними
здригає
нерв
струна контра_басна
лю
гуде невиводно
вчуй
судинне моє
болю
крещендо струнке
дощу
7 Листопада, 2012
Свидетельство о публикации №112110710529