Стоїть тополя у чистому полі.
Світанки усі зустрічає.
І весь час до сонечка наче в неволі,
Віти свої простягає
Ой тополинонько, красна дівчинонько
Чом же стоїш ти сумная?
Тому сумная, що в полі безкрайому
Подруги в мене немає.
Я одинокая, горем розбитая,
Мушу до віку стояти,
Бо мені випала доля сердитая,
А долі мені - не зламати.
Вітер торкає ледь-ледь джерегелі,
Здається, що зовсім не дише.
Густо темнішають дня акварелі,
Все тихше, і тихше, і тихше...
Джерегелі - коси ( за Я. Щоголевим)
2002р.
Тополя
© Copyright: Яна Ковалева, 2012
Свидетельство о публикации №112110606467
Свидетельство о публикации №112110606467
Рецензии
