Ой, кувала зозуленька,
Літа рахувала.
А сама ж та зозуленька,
Доленьки не мала.
Бо лишилась сиротою,
В зеленому цвіті,
Бо діток порозкидала,
По усьому світі.
І тепер та зозуленька ,
Лиш кує та тужить,
Бо саменька доживати,
До смертоньки мусить.
Ку-ку, ку-ку, зозуленько,
Досить кукувати.
Не гукай ти діточек,
Бо ти їм не мати.
Через те ж ти і сивая,
Моя зозуленько,
Бо у світі великому
Лишилась одненька.
1999р.
Зозулина доля
© Copyright: Яна Ковалева, 2012
Свидетельство о публикации №112110604685
Свидетельство о публикации №112110604685
Рецензии
