Ти мої вікна відчини,
Поринь у серце тепле й душу,
Неначе вітер восени,
Крізь золото листків на груші.
Прийди із враннішнім туманом,
Або із раннім морозцем,
Коли шумлять вже під ногами
Сухі підняті вітерцем.
Збери з пожовклої травички
Маленькі подружки-лисички,
І задивившись на калину
Гарненьку зробиш горобину.
Пройди повз сад, де яблук море,
Де груші пахнуть й виноград,
І мої двері відчинивши,
Впусти свій золотий наряд.
Гостя Ос нь
© Copyright: София Кумуржи, 2012
Свидетельство о публикации №112110506667
Свидетельство о публикации №112110506667
Рецензии