Метал в твоєму голосі -
струною на бляшанці,
того, що видавалось серцем
й деренчить порожнє у негоді
на гілках безлистих
ловить вітери болючих помст
за шпичаки недуманих образ.
Ці гуркала - на всіх плодових мого саду
по-під горою - поздіймалися птахи,
й одна між них - надія
Метал
© Copyright: Иван Славко, 2012
Свидетельство о публикации №112110405956
Свидетельство о публикации №112110405956
Рецензии