Осінню шепоче тихо листя,
Шуркотить, із вітром розмовляє
І кружляє, і складається в намисто,
Ковдра золотом багряним сяє.
Під ногами в нас осіння скатертина,
Шелестить, немов у морі хвилі,
І не чуть вже голоси пташині,
І сухе вже на деревах гілля.
А повітря сповнене духмяним
Ароматом осінні і тиші,
Вся природа кольором багряним
Сповнена, нагадує нам свіже
Минуле, коли зустрічали осінь
І чекали цього листопада.
А листя все шепоче, ніби просить
Більше тиші, це його відрада.
Осiння розмова
© Copyright: Александра Михайлуца, 2012
Свидетельство о публикации №112110300683
Свидетельство о публикации №112110300683
Рецензии
