Лет1ла лелека...

Летіла лелека. Летіла одна.
Сіла на стріху птаха сумна.
Лелека клекоче. Лелека реве -
Серце пташине печалю залл*є.
Розлука з коханим біль додає.

Вчора, ще була пташина сім*я.
Сьогодні, набула - статус "Одна".
Лелеки летіли в рідні края,
Бо небо кохають, де матір була...
Літати навчила. Життя віддала -
Лелечатам надію вона подала.

Сіли на став, щоб відпочити
Та сили свої знов відновити.
Тільки здійнялася стая у небо -
Постріли ріжуть синю блакить -
Птаха до низу камнем летить.

Небо грохоче. Небо димить -
Птаха на Землю клином летить.
Крила підбиті. В грудях діра.
Сили немає - птах помира.

Хочеться знову людству сказати: -
Треба Природу щедро вітати,
А не жорстоко її руйнувати,
Щоб потім крихти її позбирати.

Щей Природа має повагу,
Бо моделює вона рівновагу.
А людина, все ж егоїстична,
Тому й з "Началом" не гармонична.
Доки розум людський - це сягне -
Небо порожнє нащадкам дійде.

Летіла лелека. Летіла одна.
Сіла на стріху птаха сумна.
Лелека клекоче. Лелека реве -
Серце пташине печалю залл*є.
Вчора, ще була пташина сім*я.
Сьогодні, набула - статус "Одна".