Розправляєш хвилясте волосся,
Хвилями вулиці , запах кокосу.
Східних солодощів вбираєш, танеш.
Смуток міста кидає виклик, боротися-жити.
Ти зможеш, гадаєш, що зможеш.Пити
Мартіні у стареньких містечках навпроти моря,
Малювати всіх перехожиш портрети, зупиняючи звук у скронях.
Вечір рахує час, порожні келехи і мрії,
Випиваючи до дна, ідеш.Там чекають самотні колії
Годинник мовчки пише твою історію,
А ти ще досі розчиняєшся рафінадом у морі,
Але треба йти. Потяг чекає на тебе.
запах кокосу
© Copyright: Анна Макренцова, 2012
Свидетельство о публикации №112110200213
Свидетельство о публикации №112110200213
Рецензии
