Ти мій дарунок бабиного літа,
З тобою я, мов папороть, розквітла,
Принісши в осінь весняні принади:
Медові трунки забуття й розради.
...Цвіте так тепло, сонячно тополя,
Ще тішиться,не знаючи, що доля
Зимовий сон їй вже приготувала...
Вона не знала, ні, того не знала.
Мені б цей сон,щоб я не знала болю.
Душа так рветься, тягнеться на волю,
Та я все жду, зізнатися не смію,
Що лиш про тебе щохвилини мрію.
Ти м1й дарунок
© Copyright: Ольга Колодуб, 2012
Свидетельство о публикации №112110201044
Свидетельство о публикации №112110201044
Рецензии
Дякую,Ольго!!!
Гарний вірш,сумний але гарний!!!
Успіхів та натхнення!!!
З повагою,
Владимир Прохода 04.11.2012 08:57 • Заявить о нарушении
Гарний вірш,сумний але гарний!!!
Успіхів та натхнення!!!
З повагою,
Владимир Прохода 04.11.2012 08:57 • Заявить о нарушении
