Дивись сни

Мені б тобі розповісти,               
 Про все на світі заспівати.               
 Про мої милі дивні сни,               
Про те, як хочеться кохати,
Наш світ, бо він такий сумний.               
Такий плаксивий, але світлий.               
Коли закінчується літо,               
Люблю дивитись теплі сни.               
Яких насправді не існує.               
Ти дорікнеш мені у цьому.               
І підеш на роботу знову,               
Коли земля вже не квітує…               
Тоді я відчуваю її плачі.               
Й перестаю читати книги навмання.      
Пишу вірші тоді сумні , бо я               
 Не витерплю без цього, значить.             
 І струни на гітарі вкотре рвуться.      
 І вкотре починається вже ніч.             
 Тобі не зрозуміти дивну річ.               
 Ми погнемося , як гілки погнуться…      
 Твої руки ні про що не скажуть.             
 Ти просто стоїш і тремтиш.
А потім ти гучно кричиш,
Так, як я не можу кричати.
Пропорції. Сходинки. Ступор.
Босі ноги по холодному цементу.
Коротка дорога? Де там.
І я все ж хапаю твою руку.
Подивись ну-ж-бо сни ти зі мною.
Подивись на чарівні ліси.
Доки ти не наважишся йти,
Будеш знов на роботу ходить.
Буде ранок звичайний і вечір.
Знову каву ти сам будеш пити.
Лиш би нічого не говорити.
І дивись на розкидані речі.
На підгорівшу картоплю,
На ночі свої безсонні.
Лиш подивися той сон,
Де будемо вдвох ми з тобою.
Напиши мені, вітер, про казку.
Тільки не йди так раптово,
Знов відбирає мову.
Та насправді це не так важко.
Розкажи про те, як літаєш,
Про мелодію в сні таємничу.
Про те, як я знову позичу
Ні, не грошей. І ти знаєш…
Мені завжди здавалось,що небо
Буде знати про всіх на планеті.
Але зараз  не знаю я де ти.
 Напевно, це так і треба.
Ти не дивися на спалахи зірок.
Ти не жалкуй про втрачене –
Його вже не повернеш.
На іншу ти стежину звернеш.
Неначе мене й не було.
А мої сни…вони залишаться прекрасним.
Де дивні птахи і цвіте добро. 
 Воно так довго у вісні цвіло,
Для того, щоб залишитись незгасним.
Але коли я  прокидаюся зрання,
То все постійне й сіре, всі ці будні…
Напевно, краще знову незабутнім
Закинусь сном мрійливим я.
І сьогодні на пухких перинах,
Заснеш спокійно собі ти.
І я засну. Всього лиш за хвилини.
Буду знов дивитись свої сни…