не грiеш теплом свoiх вязаних светрiв

ми не можемо ближчими бути тепер,
ти від мене за 150 кілометрів.
не рятуєш від дивних північних химер
і не грієш теплом своїх в*язаних светрів.

розмовляємо двічі чи тричі на тиждень,
віддалилися наші з тобою світи..
так трапляється справді, а може, й навмисне,
як і вибухи теплих далеких світил.

я в думках захлинаюсь щодня усе більше,
обійняти бажання зсередини крає,
до конвульсій доводить гостріше мій біль, ще й
розумію, що час невблаганно спливає.


Рецензии