***

Цей будній ранок і мерзенні нотки…
Холодна кава і на-пів мокра журлива дорога.
Емоції і сплески холоду на темних вулицях,
Де вже, можливо, по чиїмсь думкам
Підкравсь злодій.
Укутаюсь шарфом щільніше від недріб’язкових
Фраз.
І буду, як риба у воді.
Хоча… ні. Не буду. Ніби це все не для нас.
Старенькі касети на трухлявому столі.
Як він  покриває поверхню килима.
Я буду стояти так тихо і непорушно,
Аж до самої зорі. Але це не довго…
Щільні грати в безвихідь.
А я відчиню!
Ні, в мене немає вашого дорогоцінного
Ключа! Я просто доторкнусь до них і відчую.
Можливо, я б і стала на коліна.
Але мене чекає «не сюрприз».
Цей світ, ніби різнокольорова обгортка
З-під моєї улюбленої солодкої цукерки.
І у твоїй поштовій скриньці, ти знайдеш
Пожовклий від давності лист.
Ні. Не від мене. Напевно…
Ти швидко, схвильовано розірвеш не підписаний
Конверт. А там… пусто.
Й ти, не роздумуючи, спалиш його,
Так і не дізнавшись, що
Слова змили дощі…