Востаннє тобі шепотіти про рамки.
востаннє.. неначе спливає наш час..
ходити на пошту і клеїти марки.
розлука приходить-тікає до нас..
до тебе прийти на фруктовий чай.
востаннє.. бо потяг чекає ще зранку..
можливо, поїдеш від мене у рай.
щоночі проситиму щастя в серпанку..
чекати рядочків, що тліють у серці..
рахунок кілОметрів збився давно..
знайти відображення рідне в люстерці,
посіявши спогадів дрІбне зерно
писавши до тебе маленькі куплети,
відправивши з птахами в неба блакить,
шукаючи в людях знайомі сильвети,
відчути в душі своїй образ на мить...
прощавай
© Copyright: Настя Гордовая, 2012
Свидетельство о публикации №112103000348
Свидетельство о публикации №112103000348
Рецензии