типова нетипова

ти зім*ята, неначе постіль,
яку ранком знов покидаєш.
в голові твоїй звучить постріл,
але звук цей лише зневажаєш.

подивилась у дзеркало-воду,
де життя твоє майорить.
та немає справи народу
щодо того, чи є там блакить.

мимоволі вхопилась за книжку
Достоєвського або навіть Кафку,
на балконі примостишся нишком,
доки пес твій з кімнати не гавкне.

ти завариш собі львівську каву,
випускатимеш з диму жирафів,
знову станеш, як вчора, ласкава,
ну а потім підЕш в сни до графів.

не чекатимеш чуда в дверях,
та й за ним ти не звикла ганятись.
упізнала іще в букварях,
що не в людях ховається радість.


Рецензии