Рука тремтить, а серце плаче…
А на обличчі знову маска
Ніхто мою печаль не баче
Не хочуть просто, ну й будь-ласка.
Мої тривоги – моя справа
І я про них буду мовчать
Назовні з мене рветься лава
Вона хоче зламать печать.
Печать із тиші і мовчання,
Яку я добре бережу
То є печать мого кохання
Тобі про неї не скажу.
Від тебе хочу розуміння
А ти цього не хочеш дать
Мені вривається терпіння
І доведеться знов брехать.
Все зміниться на краще. Вірю.
Хоч ти й не слухаєш мене
Хоч пережить я це зумію
Розчарування не мине.
Я буду сильна, не заплачу,
І зважусь розірвать печать
І біль нічого мій не значить
Мені вже нічого втрачать.
Тебе забуду, пройде час
Він все розставить по місцям
І не тримай, прошу, образ
Не разом наші вже серця…
03. 02. 12 р.
печать
© Copyright: Людмила Челси, 2012
Свидетельство о публикации №112103010762
Свидетельство о публикации №112103010762
Рецензии