А берiзка бiля клена
Ще стрункіша стала.
Коло річки широкої
Разом виростали.
Дарувала берізонька
КленOчку усмІшки.
Листочками притулялась,
Вітечками, нишком.
Бо чарівна білосніжка
Змалечку кохала,
Почуття в своїм сердечку
До кленочка мала.
От вже й роки промайнули -
Не відводить очі,
Красень- клен від чарівниці,
Ані вдень, ні вночі!
А берізка з любим кленом
Щасливою була -
Все життя ні сліз, ні болю,
Ні нудьги не чула!
Свидетельство о публикации №112102906375