Берізка коси розпустила,
В сережки вбралася зелені.
До чого ж гарная і мила -
Деревам не зрівнятись з нею!
В білявій сукні шовковистій,
Мов на весіллі наречена,
Колишеться, шепоче листям
Струнка, висока королева.
Виспівує, шевелить станом,
Хоча з очей спадають сльози.
Їй мріється, в танок, з коханим,
Та народилась при дорозі.
Нема і близько - а ні дуба,
А ні кленочка молодого,
Лиш вітер тішить єї: "Люба,
Ще стрінеш хлопця чарівного!
Не плач, красива, не журися,
Ще все владнається у тебе,
Лиш мовчки Господу молися
І дякуй за усе, про себе!
Зросте від тебе недалечко
Кленочок з чистою душею.
Віддасть тобі своє сердечко,
Навік, назве тебе своєю!"
Берiзка коси розпустила
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2012
Свидетельство о публикации №112102809429
Свидетельство о публикации №112102809429
Рецензии