Ти заплуталась в тенетах
Того, що так ховала від людей.
Відшукай себе в планетах,
У таємному світі ідей.
Натхнення не попереджає,
Коли навідатися схоче знов.
Серед хаотичних думок залишає
І не дає ніяких обмов.
Сидиш одна посеред кімнати,
Додолу падають спогади снів.
Кутаєшся в свої безрозмірні шати,
Звідки вирвати тебе ще ніхто не зумів.
Насолода спадає на плечі.
Від людей лише мука гірка.
Не хочеш чути буденні речі,
Бо сама вся незвична така.
Усе, що треба - папір і ручка,
Викладеш думки, немов на полотні.
Проза чи вірші - вони неминучі.
Ти, безперечно, ще жива, повір мені!
***
© Copyright: Настя Гордовая, 2012
Свидетельство о публикации №112102805157
Свидетельство о публикации №112102805157
Рецензии