Цієї осені ми спробуємо жити.
Я тобою, а ти кимось іншим.
Давай спробуємо за плечима залишити
Всі ті думки безглузді,бо вже не діти.
Однак, продовжую тобою дихати.
Зриваюсь зранку ніби чуючи твій голос.
Запитую у себе: “ Як там ти? “
Ні, це знову лиш наснилось.
Це знову лиш здалося.
Сумую вечорами, боюсь без тебе засинати.
Я знаю, ти ще пам'ятаєш як ми вчилися кохати.
Мені так мало тепла.
А осінь продовжує бити в обличчя вітром.
Знову цілу ніч стою біля вікна,
Дивлюсь як засинає й прокидається місто.
В ньому давно вже немає тебе.
В ньому загинуло наше щастя.
Небо сіріє, воно вже не те.
Воно вже забуло коли я востаннє сміялась.
Я наче померла без тебе,
Холодні руки, пустий погляд.
Хтось зверху говорить “так не треба”
Але ж твого тепла немає поряд.
Скажи, чого зараз варті мої почуття?
Мені так холодно і пусто, коли без тебе я.
коли без тебе я
© Copyright: Мария Ратич, 2012
Свидетельство о публикации №112102707518
Свидетельство о публикации №112102707518
Рецензии
