Немов так близько, але так далеко
Ти полетів, та подумки зі мною
Мені чомусь без тебе так нелегко
І я чомусь нестерпно так сумую.
Колись була і радість наче в казці,
Та виросли. Не треба більше мрій
Ми подумки зриваємо із себе маски,
Ти зрозуміти так і не зумів.
Нехай часи проб’ють одну годину,
Що провела не поруч, не з тобою.
Я показати всім ні, не повинна,
Що сни мою проплетені журбою.
Ні! Я не хочу так! Хочу до тебе!
Хочу обійми й поцілунки ніжні,
Та зрозуміти зможе тільки небо,
Що серця наші й так давно суміжні.
тiльки небо
© Copyright: Алла Андриенко, 2012
Свидетельство о публикации №112102705441
Свидетельство о публикации №112102705441
Рецензии