я чула..

Я чула як пада горіхове листя,
я чула сльозу тиху мами вночі..
повірте, я маю про що вам вповісти
тому я і пишу з дитинства вірші..

я чула як небо здигається вранці,
як пада роса і як сходять зірки,
як гине душа за копійки у праці,
як заздрість утворює нові дірки..

я чула як мрія постукала в двері,
як брат і сестра засинають вночі..
я чула як щастя тікає з оселі
в котрій чути крик і ненависть, плачі..

я чула багато в житті..навіть правди
тихесенький шепіт відчула сама..
їх легко почути…ці звуки є завжди
і навіть з самотністю пила вина..

я чула як кіт воркота колискову,
як зріє трава і як нищиться світ..
я чула як Господь дав душам обнову,
хоч начебто всі ми із різних орбіт..

я чула як серце руйнується з болю,
як нищиться «Я» і руйнуються «МИ»,
як рветься душа одиноко до бою
і сивість на скронях я чула в зими..

тихіше!!замовкніть хоча б на хвилинку!
прислухайтесь, люди, до звуків висот!
спиніться, зробіть хоч маленьку зупинку!!!
прислухайтесь в себе до своїх незгод…

я впевнена, тиша руйнує проблеми
і відповідь прийде сама до думок..
облиш лицемірство й фальшиві емблеми
замовкни і слухай—найкращий урок!