Скільки золота осінь розсипала
Під березами, кленом, горіхом...
Синьо – сивий туман покликала
Що розлився красою і втіхою...
Я в тумані сховаюсь густому –
Буде він, як найкраще боа...
Пізно – пізно прийду додому –
Ти не знатимеш, де я була...
А на віях – краплини – перли,
Що мені дарував туман...
Розкажу тобі лиш тепер я,
Про той ніжний, солодкий дурман.
Про кохання, що тільки є нашим,
Про цілунок – п’янку отруту...
Почуття ці нічим не зважим,
Фантастичні, хмільні, розкуті...
Ти цілуєш мене закохано,
Знов огорне солодкий дурман,
А у вікна, тепер непроханий,
Заглядав синьо - сивий туман...
Кохання...
© Copyright: Инна Шумовецкая, 2012
Свидетельство о публикации №112102609872
Свидетельство о публикации №112102609872
Рецензии