Колись згадаeш
Та мЕне не дивують вже вони.
Не відігріть замерзлої любові,
Яка загинула від зради та брехні.
Ця квітка - то кохання щире й ніжне,
Навіщо ти даруєш їх мені?
Коли любов чарівну дивовижну
Ти загнівив, у боліснім вогні?
Навіть не спробував її урятувати -
Вдоволення тебе перемогло...
Натішишся - повинен, всеж, згадати,
Яке яскраве, непримушене було!
Свидетельство о публикации №112102608733
а вірш классний
http://www.stihi.ru/2012/05/15/1211
Роман Новико 26.12.2012 01:28 Заявить о нарушении
Раиса Андрейчук 26.12.2012 02:45 Заявить о нарушении