Мордували Неньку, ляхи та татари,
Не було у Світі такої держави,
Кобзаря, як батьку, усі ми зустрічали,
Але, чому так тяжко на сердці від печалі?
Нікому у світі ми не заважали,
Тількі під ярмом ми тіло розважали,
Та дивилися гірко з під оселедця,
Як дівчини хустка під паном рветься
Зарубати шаблею так його бажалось,
Що у грудях сердце гнівом роздералось,
Але минула пам'ять загубилась в полі,
Де тепер шукати кращої долі?!
Осліплені душі, москалей мордують,
Тай не розуміють у чию дудку дують,
«Разділяй й властвуй» – з Запада підмога,
Біси, диви, близько – чекають за порогом...
Англія 25.10.2012
ярому украйинцю
© Copyright: Странник Въ, 2012
Свидетельство о публикации №112102600524
Свидетельство о публикации №112102600524
Рецензии
