Той не судимий, хто не судить сам –
Ця істина відома вже давно
І відповім я лише небесам,
Хоч, може, упаду на саме дно!
Хто може знати, як мене томить
І мучить біль, що є в моїй душі,
І як його я хочу схоронить
В рясні рядки, в пісні свої й вірші
У кожного одне життя – своє,
І горя вистачає для усіх.
Про себе дбайте, а мені моє,
Моє залиште горе і мій гріх.
Чим грішна? - Бо любила і люблю,
Відкрито людям в очі я дивлюсь.
Що їм і п’ю, вдягаюсь як, з ким сплю –
Хай не обходить голову чиюсь!
Життя прожите… скоро до зими
Вже й скроні покриває білий сніг
Не сиві – просто вимиті слізьми.
Я грішна, бо живу...
Чи це не гріх?
Я грiшна?
© Copyright: Елена Бондарь Бондаренко, 2012
Свидетельство о публикации №112102507543
Свидетельство о публикации №112102507543
Рецензии