Землякам

Хай би здалеку шлях мій проліг,
Та не можна забути дитинства!
Всі дороги ведуть до Поліг,
До мого найдорожчого міста.

Хай алеї і клени не ті,
І не вийде на вулицю мати.
Я б і з інших планет прилетів
В цьому місті свій вік доживати.

Вже давно поріділа рідня,
Незнайомі розкішні домівки,
Та мені ні хвилини, ні дня
Не забути тепла від долівки.

Хай дитинство було не таким,
Як хотілось матусі і рідним,
Та воно нам здавалось легким,
Безтурботним, щасливим, небідним.

Я вклоняюсь Батькам до землі,
До землі Вчителям я вклоняюсь.
За життя і за все, що дали.
За гріхи свої голосно каюсь.

Я вклоняюсь вам, Друзі мої!
Багатьом я в житті не завдячив...
...I в городі, в духмяній траві
Я з віршами дитиною плачу.
 
Видно людям даеться взнаки,
Те, що долі схиляло на гірше.
Вибачайте за те, Земляки,
Що не можу писати про інше.
Написав би про неба блакить,
Про новітні міста і про села.
Написав би... Та серце болить,
Бо мороз - на оголену землю!
Хай мое нелегке каяття
Принесе вам тепла і врожаю...

    Я пишу про негоди життя,
    Бо добра, Земляки, вам бажаю.