Коли прокидаєшся вранці,
І чуєш матусин голос:
"Дитинко,скоріш одягайся,
Бо зараз же вже все охолоне"
Так добре стає на душі,
І настрій чудовий,веселий,
Коли скаже лагідно мама мені:
"Ти їж, бо потім будеш голодна"
Так добре,і ніби засяяв весь дім,
Від маминой ніжной усмішки,
Так радісно,тепло стає на душі,
І я - щасливіша на світі.
А як приголубить,погладить голівку,
І пісню,як пташка,про край заспіва,
Ти думаєш: "Боже,матусенько рідна!
А де ж я тоді серцем,думками була,
Що дати підтримки тобі не змогла?"
Тепер прокидаюся вранці -
Ніхто мене не покличе,
Ніхто не голубить,як мама,
А лиш журавлі десь курличуть.
Без неї весь дім, як в тумані:
Покинуті стіни,віконця.
Без голосу рідної мами -
НЕ світить в душі моїй сонце.
А де ж я тод була?
© Copyright: Наталья Мыкало, 2012
Свидетельство о публикации №112102511214
Свидетельство о публикации №112102511214
Рецензии