Задушливо-бузковий запах щастя.
Ним пахне все, до чого ти торкнувсь:
Моє пальто, мов кішка, попелясте,
Мої долоні… Я тебе боюсь.
Ти надто справжній. Я тебе шукала,
Але це Ти знайшов мене у цім
Бездушнім місті мороку й металу,
Де сніг чорніє, в горлі пріє дим.
Ти поряд… Поряд. Поряд! Божевілля.
Скажи, що ти не привид, що не сон!
Коханням душу виїло, мов міллю
І ти її випоюєш з долонь,
І ти вогнем її гартуєш крила,
І наново привчаєш до пісень…
Та все ж мене у тебе прихистила
Не осінь ця, не дощ навскісний цей.
Задумлива примруженість очей –
Ось, що в тобі я першим полюбила.
24 жовтня 2012
Задушливо-бузковий запах щастя...
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2012
Свидетельство о публикации №112102407680
Свидетельство о публикации №112102407680
Рецензии