Розлите небо, світле і імлисте,
Зависнув обрій срібною габою,
Шурхоче в кроках пересохле листя,
І тінь, слід в слід, як цуцик, за тобою.
Покрився килимом сухий негострий гравій.
У світі двоє: тишина і спокій.
Спадає сукня осені яскрава.
Холоне день – ясний, блакитноокий.
Прозорий ліс поринув у безгучність.
І так було вже – сто віків і вчора.
І хтось щасливий, і тобі незручно –
Що чоловік старенький, трохи хворий…
Ілюстрація із Інтернету
Сьогоднi
© Copyright: Надежда Еременко, 2012
Свидетельство о публикации №112102407529
Свидетельство о публикации №112102407529
Рецензии