Не виходить в останній час,
писати щось таке, надзвичайне.
Душу рвуть прозові рядки.
Рима в яких просто давно померла.
Просто хочеться згадувати,
весь час проведений разом.
Може його і не було так багато,
але мені вистачае - правда...
Мені би іще хоч хвилинку,
хоч доторкнутися до тебе,
скажи мені, що у тебе там все добре,
що ти зараз вдома
або як завжди ,з кимось гуляеш.
Ні.Не треба.Не згадуй про мене.
Хоч я і так знаю,
що ти мене,напевно,вже і не пам'ятаеш.
Не згадуеш про наші літні вечори,
так,звісно,я вже для тебе ніхто.
Не треба. Не згадуй про мене
© Copyright: Александра Твен, 2012
Свидетельство о публикации №112102407290
Свидетельство о публикации №112102407290
Рецензии
чому страждань так багато? майже у вс1х в1ршах.
Макат Нехошет 05.11.2012 21:26 • Заявить о нарушении
Макат Нехошет 05.11.2012 21:26 • Заявить о нарушении
такий період дивний.
така я,напевно,людина.
Дякую,Вам.Заходьте до мене ще.
З повагою.
Александра Твен 05.11.2012 21:42 Заявить о нарушении
така я,напевно,людина.
Дякую,Вам.Заходьте до мене ще.
З повагою.
Александра Твен 05.11.2012 21:42 Заявить о нарушении