Присвячення А. Е

Нема тендітності ні граму,
А вона гра велику драму,
Немає щирості у рухах,
Бо все засноване на слухах,
Нема реалій почуття,
І вона кане в небуття,
Від того серце вже не б ється,
Лишень стучить і розминеться,
Із долею можливих згод,
Шукаючи собі пригод,
Вона нестерпно править хоче,
Та кожной темной страшной ночі,
Тремтить від жаху одинацтва,
І розуміє,що багацтва,
Так то не є її вершина,
Що ні домівка, ні машина
Не зможуть спокій принести,
Тож доведеться все знести,
Аби дістатись до людини,
Що зрозуміє, що пойме,
І в скрутні роки та години,
Не зникне з часом, не мине.
Підтримає рукой, порадой,
А не обсипле гіркой зрадой,
І буде поруч власноруч,
Тай допоможе з морем круч,
Розвіє сумнів, темність туч,
І як могутній сильний луч,
Сховає в своїм сяйві лист
Із нетендітних слів намист...


Рецензии