Говорь! Говорь! Лий нектар у повітря…
Що стікає в фарбованність моїх снів.
Що шепоче приємності подихом вітру
Та й луна переливом твоїх голосів.
Спершу шепіт, гучний перелом,
Емоційність знесена в крайнощі крику.
Потім пауза, як дзвінний камертон,
Що бентежить і зваблює з панелику…
Цілований Богом, твої вуста
Торкаються вічності кожним словом,
І буденність, що сіра, і що пуста,
Заливається сяйвом і сонячним тоном…
Заповнюй простір, іще кажи,
Про доречність і велич космічного часу,
Мелодійною мовою рим покажи
Всю істинність серця і людського класу…
Говорь! Говорь! Лий нектар...
© Copyright: Кристина Медина, 2012
Свидетельство о публикации №112102305620
Свидетельство о публикации №112102305620
Рецензии
