***

Не злися вітрику
Щось дуже вітер розізлився?
Напевно з кимось посварився?
А може осінь дошкулила... ?
Не так до себе притулила...?

Чи може так позаздрив дубу?
Що так наставив свої губи...
Цілує він... свою берізку...
Що так схилила гілля низько.

А може злий на ту ялину...?
Якої пісня... в небо лине...
Тому, що одяг не скидає...
Не хоче спати, не дрімає.

То певно ліс, піддав ще люті,
Чому дерева ще не взуті ?
А він, все дує... завиває...
Та щось вже силоньки немає.

Не хоче осінь рушить з місця,
Бо не осипалось ще листя...
Не злися, вітрику, ти любий,
Прийде зима... і тепло буде.
            10.10.2012
© Copyright: Александра Кара 2, 2012
Свидетельство о публикации№11206115862


      Тобі Україно

Народилась я на Україні,
І виросла також я тут.
Де спів лунає солов”їний,
Чарівно так сади цвітуть...

В полях колоситься пшениця,
Над нею... синій небокрай...
Джерел цілющая водиця,
Не то краса...а просто рай.

Тобі, бажаю, Україно...
Цвісти так само, як в раю!
Плекаймо мову солов”їну,
Тобі ж... я серце... віддаю.

15.10.2012
© Copyright: Александра Кара 2, 2012
Свидетельство о публикации№11206115862