Багатогранні вбиті мрії.
Терези сповнені відрази,
І почуття повільно тліють,
Канон життя керує фразу.
Відчутно змінюються вади
Шалених сплесків і емоцій,
Коли не зраджені поради
Втрачають розум в кожнім кроці.
Нестримно тане гнів сумління.
В душі образа осідає,
І серце світле як проміння
Вже як колись не запалає.
Воно підлесливо шепоче,
І ритм його вже не минає.
Найдивовижніше пророчить,
Але повільно все ж стухає.
Від трепету і коливань нервових,
Коли в шматочок криги перетворюється дійсне,
Отримуєш ти дефіцит життя казковий
Допоки хмара болю не нависне.
Жалю відважний бій вже не минучий.
Вже пізно згадувати втраченого себе.
Минають дні, а погляд більш рішучий,
Той самий погляд, спрямований у небо.
2010
Втрачене Я
© Copyright: Владимир Булас, 2012
Свидетельство о публикации №112102103384
Свидетельство о публикации №112102103384
Рецензии